Цивілізацієзнавство - це наука, що вивчає поняття цивілізація.

Цивілізацієзнавство вивчає умови появи, етапи розвитку цивілізацій, характерні риси цивілізації. Цивілізацієзнавство визначає критерії по яким групу особин слід відносити до цивілізації чи ні. Цивілізаціознавство вивчає закони, які впливають на появу, розвиток та занепад цивілізації. Цивілізацієзнавство визначає критерії за якими можна буде відносити до позаземної цивілізації організовані форми позаземного життя в разі їх відкриття. При появі множинного взаємодіючого штучного інтелекту цивілізаціознавство повинне буде дати відповідь на питання чи можна його вважати цивілізацією штучного інтелекту.

Закони життя і цивілізації

Оскільки цивілізація – це форма організації життя. То закони життя повинні працювати по відношенню до цивілізації.

Закон надлишку. В житті.  Надлишкова можливість залишити нащадків. Надлишкова енергія, мікроелементи  в організмі запасаються. Надлишкова різноманітність видів в екосистемі.  Цивілізації тримають надлишкову оборонну міць, створюють запаси стратегічно важливих засобів чи сировини.

Втрата надлишків призводить до нестабільності в системі аж до її деградації чи спрощення до простішого рівня де можливе знову появи надлишковості.

Закон конкуренції. В житті змагання йде між організмами всередині групи, виду, спеціалізації,між живою і неживою матеріями.

Всередині цивілізації змагаються окремі особини, групи осіб і цивілізації між собою.

Інколи складається враження, що ціллю змагання є не змагання. Стратегія пригнічення конкурента як засіб до перемоги в змаганні настільки поширена, що багато конкуруючих суб’єктів однією цією стратегією і користуються.

Остаточне припинення конкуренції веде до припинення вдосконалення, пристосування, розвитку. А за цим іде неефективне використання ресурсів  зменшення запасів, перехід на простіший рівень де можливі запаси і частіше всього втрата домінуючого елемента системи свого панівного рівня з появою конкуренції.

Конкуренція важлива у всіх відділах системи. Фактично це синонім взаємозамінності, дублювання на вищому рівні по відношенню до конкуруючих суб’єктів.

Закон пристосування. Життя простіших може пристосовуватись шляхом мутацій і зміні поколінь. Складніші види не маючи можливість швидкого пристосовування шляхом зміни поколінь підлаштовуються шляхом зміни в поведінці.  Хоча для швидшого адаптування тіла показав ефективність статева форма розмноження.
Закон розширення в житті виражається через прагнення кожного виду розширити свій простір для проживання. Зазвичай це відбувається через закон надлишковості. Коли надлишкове розмноження призводить до того, що найменш пристосовані і адаптовані особини витісняються особинами з сильнішими позиціями на цій території поза межі проживання групи. Далі витіснені особини пристосовуються до нового (чи старого але іншого середовища). І якщо їм вдається закріпитися, то вид отримує нові території. Інколи нові умови бувають настільки інші, що пристосування призводить до утворення нового підвиду а згодом можливо і виду. На рівні цивілізацій правила поширюються до межі можливого. На межах цивілізацій йде боротьба цінностей чи правил гри. Яка цивілізація зможе нав'язати свої правила гри та і розширюється. Диктат сили Євразійської цивілізації стикнувся в Україні з диктатом правил Європейської цивілізації. Напруга протистояння переросла у військовий конфлікт. На груповому і особистістному рівні закон розширення реалізується в прагненні членів групи(партії, фірми, сім'ї) мати більше можливостей. Найочевидніше це виражається в прагненні до прибутку, що потім можна використати в різних цілях.
Закон автономності передбачає, що кожен елемент системи є відносно самодостатім і на своєму рівні підвласний решті законів. Так в природі кожен живий організм, будучи частиною екосистеми, сам формує свій енернетичний, водний та інші види балансів всередені організму. Те саме стосується і цивілізації. Як цивілізація в цілому так і кожен з її організаційних складових забезпечують свою фінансову, сировинну, енергетичну рівновагу.

В межах однієї цивілізації пристосування відмічається реакціями зміни в розмірі цивілізації, зовнішніх та внутрішніх умов. Так Рим був маленьким як царство. Розрісся до республіки і зафіксував своє становище як імперія. 

Цивілізація - це ситема норм, цінностей і правил які сповідують і підтримують суспільства, групи в суспільстві та окремі індивідуми добровільно або під тиском інших суспільств, груп в суспільствах чи окремих індивідів.
Цивілізація – це переважання впливу суспільних правил перед індивідуальними моделями на поведінку індивідумів. Цивілізація дозволяє сумувати індивідуальні напрацювання в суспільний продукт шляхом поділу праці.
Цивілізація зароджується і розвивається як більш ефективний організаційний інститут для вирішення індивідуальних інтересів групою особин. Цивілізація може загинути, якщо внутріцивілізаційні моделі не можуть ефективно справлятися з зовнішніми або внутрішніми викликами. Цивілізація може перейти в іншу цивілізацію, якщо пристосовуючись до нових умов зміниться настільки, що втратяться основні риси по яким ідентифікували попередню цивілізацію. 

Виживання цивілізації в її поширенні

- Як виглядають інопланетяни?

-Цьго я тобі впевнено сказати не можу, але з кожним роком імовірність того, що ми побачимо інопланетян як землян стрімко зростає.

- Як це?

- Якщо ми дійсно хочемо налагодити контакт, то нам доведеться створити співрозмовників.

- Але ж це нереально дорого!

- Дешевше ніж безкінечно шукати зв’язку і безрезультатно шукати сліди життя. Яка різниця є там життя, немає там життя. Якщо ми принесемо то буде. В цьому плані є ще і додатковий бонус. Найбільш імовірно, що створені нами інопланетяни будуть дружні до нас. Звичайно будуть конфлікти батьки-діти, але не буде конфлікту типу люди-кити.

- А який же в нас конфлікт з китами?

- Ніякого. Ми їх просто вибиваємо. Розум найбільш дефіцитний і найменш затребуваний ресурс. Розум китів ми цінуємо на вагу м’яса їх тіла. Та й з людським розумом не все однозначно. Людські суспільства часто витрачають шалені ресурси для відключення розуму своїх громадян. Де там говорити про використання розуму тварин чи інопланетян.

- Що ти маєш на увазі під виключенням розуму?

- Пропаганда, нав’язування стандартів знань а отже і мислення в освіті, роботі.

- А хіба можна без стандартів, пропаганди?

- Тут потрібен баланс між контрольованістю і ефективністю.

- Якщо зняти керованість людського суспільства, то хіба зменшаться проблеми через максимальну ефективність?

- Керованість повністю зняти неможливо, бо це властивість елементів системи впливати на інші елементи. Максимальний розвиток показують ті суспільства, де є  баланс керованості всіх елементів системи. Тоталітарні системи часто мають проблеми з розвитком технологій, що найяскравіше видно в нестачі харчів. І це незалежно від природних багатств які контролює тоталітаризм. Радянський Союз і Російська Федерація яскравий тому приклад.

Чи справді проблемою є голод низів суспільства проблемою для верхів? (низи це ті, що не вміють впливати на систему, а верхи навпаки) Це вирішувати верхам. Для керівництва системи є проблемою голодні бунти і революції. А голодна смерть мільйонів інколи зручний механізм для встановлення влади. Є людина, є проблема. Немає людини, немає проблеми. Проблеми тих людей, що випали з впливу на систему залишаються невирішеними. Слабкість цих людей це і є слабкість цілої системи. Вони не дають системі життєвої сили. Рим впав не тому, що варвари були військово сильніші. Рим впав, бо верхи відключили низи, чи то низи погодилися усунутися, за їжу, від формування Риму. Якщо імперія тримається на одному імператору, то вона слабка як одна людина. Якщо кожен варвар знає, що ризикуючи життям він може отримати частку Риму, то варвари мають силу тієї кількості людей, які готові не це піти.

- Але ж первіснообщинному ладі не було перекосів керованості а жили вони в частому голоді і бідності матеріальних благ.

- Вони жили максимально сито наскільки дозволяли засоби виробництва. Забезпечення кожного було максимально в його владі і мінімально залежало від оточуючих людей. Тому кожен докладав стільки зусиль скільки хотів і міг отримувати ресурсу. При первіснообщинному ладі людство заселило практично всю Земну сушу. (Антарктида хоч і тверда проте не суша). А які досягнення державницького періоду? Десь там побували, а в Антарктиді буваємо на постійній основі.

- А науково-технічний прогрес? А культура?

- Так ми стали такими сильними, що можемо знищити все живе і навіть самих себе. Ми навчилися робити багато цікавого, що цікаво тільки нам. Для інших істот, в тому числі і розумних, в нас є тільки клітки і акваріуми.

- Можливо до розумних інопланетян ми так відноситися не будемо?

- Точно не будемо, якщо вони «виведуть нам на орбіту термоядерні бомби». Якщо вони не подумають про методи впливу на нас то їх чекають карантин, резервація і ще багато приємних слів можна придумати для витіснення з життєвого простору. Ми вже їх боїмося. Люди стерилізують космічні кораблі для польотів на Марс. І якщо звідти щось привезуть воно точно буде стерилізовано після вивчення. А що ми вимагатимемо від них при контакті? Колись хтось чув, про хвороби грибів, що передаються людині? Наші з грибами тіла мають значні розбіжності в біохімії тому надзвичайно важко одному шкіднику пристосуватись до умов життя в таких різних середовищах. А що говорити про біологію іншої еволюційної історії? Я не проти стерилізації залізячок при польотах на стерильні планети. Це невелика ціна за спокій знервованих громадян. Еволюція не дає швидкого використання нового біологічного матеріалу. Дерева перші мільйони років жили серед життя і їхні навіть мертві тіла не було кому пошкодити. Так утворилося вугілля.

- То нам не варто боятися інопланетян?

- Нам варто боятися себе і природні закони які нас знищать, якщо ми не будемо розвиватися.

- А як можна уявити заселення планет за десятки світлових років від Землі?

- Ідея панспермії, що теоретично можлива до Землі може стати практичною для інших планет з близькими умовами. Зиготи, спори, насіння в міжзоряному замороженні можуть зберігати життєздатність тисячоліттями. Цього достатньо для подолання відстаней в межах зоряного сусідства.

- А чим можуть допомогти земній цивілізації колонії, що засновані панспермією, і контакт з якими можливий лише інформаційний?

- Це буде багатопланова підтримка.

1. Інтелектуальна. Для вирішення завдань створення позаземної колонії нам доведеться вирішити нові проблеми. Нові підходи однозначно дадуть поштовх у вирішенні старих проблем на землі. Для прикладу космос і авіація дали вологі серветки, памперси, супутникове телебачення, тефлон, кулькові ручки…

2. Технічна. Для запуску проекту заселення віддалених планет автоматизація повинна буде стати на новий рівень. Можливо реалізується використання нових видів енергії.  І всі ці досягнення залишаться на Землі. В космос полетить лише готовий виріб.

3. Емоційна. В людства з’явиться розширене бачення себе і свого призначення. З’являться нові горизонти, надії і перспективи.

4. Економічна. Десятки тисяч робочих місць створять поштовх в економіці. А інтелектуальні і технічні напрацювання проекту зможуть перевести на інший технологічний рівень багато галузей економіки і кардинально змінити рівень життя більшості людей.

- Звідки впевненість, що зародки життя приживуться в чужому світі?

- На Землі життя заселило всі умови з рідкою водою. Життя не боїться високих тисків, температур, агресивних кислот і лугів, темряви. Швидкість розмноження життя в сприятливих умовах вражаюча. А якщо врахувати, що практично всі умови з рідкою водою сприятливі, то потенціал заселення і перетворення планети мікроорганізмами колосальний. Ми точно знаємо, що хімічні елементи на інших планетах аналогічні нашим. І навіть співвідношення їх в межах зоряного сусідства близькі. Отже нежива природа(основа живої) дуже близька по складу. Залишилося знайти планету з близькими фізичними умовами і заселити її. В нас в руках є живі інструменти для перетворення неживої матерії в живу які еволюція розробляла на Землі мільярди років.

- А якщо на планеті буде життя і можливо навіть розумне і можливо навіть технологічно оснащене?

- Контакт з чужим життям можливий по двом сценаріям.

1. Паралельність. При неможливості включення нових видів в харчовий ланцюжок вони будуть існувати паралельно як на Землі  ялина і вовки.

2. Взаємодія. Зазвичай взаємодія нових видів на перших етапах обмежується включення нових видів в харчовий ланцюжок. Далі жертви можуть пристосуватися шляхом паразитизму чи симбіозу. Те ж саме відбувається і на рівні суспільств.

Розумне життя на Землі це еквівалент допитливості. Всі розумні форми на землі з різними еволюційними історіям ставали допитливими. Адже дельфіни, кити розумними стали у воді і в нас з ними немає розумних спільних предків.  Якщо на поверхні почне рухатись незрозумілий предмет розумні форми життя скоріше за все будуть спостерігати за його роботою. А сильні нерозумні форми не будуть його нищити, якщо він не буде загрожувати чи бути цікавим як харч. Тому металевого захисту від зубів примітивних тварин повинно бути достатньо.

Технологічний розум побачивши діяльність незрозумілих механізмів захоче їх вивчати і контролювати. Тому успіх буде локальним під контролем місцевих вчених. Багато вчених схиляється до думки, що імовірність існування складної технологічної цивілізації без радіозв’язку мізерна. Тому відправляючи корабель на планету без упорядкованих радіохвильових сигналів на 99,99% можна бути впевненому у відсутності технологічних цивілізацій.

- Невже немає перешкод для поширення життя по галактиці?

- Є великі. І всі вони в наших головах.