Закони життя і цивілізації

Оскільки цивілізація – це форма організації життя. То закони життя повинні працювати по відношенню до цивілізації.

Закон надлишку. В житті.  Надлишкова можливість залишити нащадків. Надлишкова енергія, мікроелементи  в організмі запасаються. Надлишкова різноманітність видів в екосистемі.  Цивілізації тримають надлишкову оборонну міць, створюють запаси стратегічно важливих засобів чи сировини.

Втрата надлишків призводить до нестабільності в системі аж до її деградації чи спрощення до простішого рівня де можливе знову появи надлишковості.

Закон конкуренції. В житті змагання йде між організмами всередині групи, виду, спеціалізації,між живою і неживою матеріями.

Всередині цивілізації змагаються окремі особини, групи осіб і цивілізації між собою.

Інколи складається враження, що ціллю змагання є не змагання. Стратегія пригнічення конкурента як засіб до перемоги в змаганні настільки поширена, що багато конкуруючих суб’єктів однією цією стратегією і користуються.

Остаточне припинення конкуренції веде до припинення вдосконалення, пристосування, розвитку. А за цим іде неефективне використання ресурсів  зменшення запасів, перехід на простіший рівень де можливі запаси і частіше всього втрата домінуючого елемента системи свого панівного рівня з появою конкуренції.

Конкуренція важлива у всіх відділах системи. Фактично це синонім взаємозамінності, дублювання на вищому рівні по відношенню до конкуруючих суб’єктів.

Закон пристосування. Життя простіших може пристосовуватись шляхом мутацій і зміні поколінь. Складніші види не маючи можливість швидкого пристосовування шляхом зміни поколінь підлаштовуються шляхом зміни в поведінці.  Хоча для швидшого адаптування тіла показав ефективність статева форма розмноження.
Закон розширення в житті виражається через прагнення кожного виду розширити свій простір для проживання. Зазвичай це відбувається через закон надлишковості. Коли надлишкове розмноження призводить до того, що найменш пристосовані і адаптовані особини витісняються особинами з сильнішими позиціями на цій території поза межі проживання групи. Далі витіснені особини пристосовуються до нового (чи старого але іншого середовища). І якщо їм вдається закріпитися, то вид отримує нові території. Інколи нові умови бувають настільки інші, що пристосування призводить до утворення нового підвиду а згодом можливо і виду. На рівні цивілізацій правила поширюються до межі можливого. На межах цивілізацій йде боротьба цінностей чи правил гри. Яка цивілізація зможе нав'язати свої правила гри та і розширюється. Диктат сили Євразійської цивілізації стикнувся в Україні з диктатом правил Європейської цивілізації. Напруга протистояння переросла у військовий конфлікт. На груповому і особистістному рівні закон розширення реалізується в прагненні членів групи(партії, фірми, сім'ї) мати більше можливостей. Найочевидніше це виражається в прагненні до прибутку, що потім можна використати в різних цілях.
Закон автономності передбачає, що кожен елемент системи є відносно самодостатім і на своєму рівні підвласний решті законів. Так в природі кожен живий організм, будучи частиною екосистеми, сам формує свій енернетичний, водний та інші види балансів всередені організму. Те саме стосується і цивілізації. Як цивілізація в цілому так і кожен з її організаційних складових забезпечують свою фінансову, сировинну, енергетичну рівновагу.

В межах однієї цивілізації пристосування відмічається реакціями зміни в розмірі цивілізації, зовнішніх та внутрішніх умов. Так Рим був маленьким як царство. Розрісся до республіки і зафіксував своє становище як імперія.